“Незручні” діти: роль учителів та школи в допомозі дітям з гіперактивністю

 Синдром дефіциту уваги та гіперактивність (СДУГ) нині поширене поняття, але не всі дорослі (і батьки, і вчителі) глибинно розуміють, що така дитина потребує допомоги не менше, ніж діти з іншими особливими освітніми потребами.

Складнощі можуть виражатися в:

·            Надмірній моторній активності. Така дитина постійно в русі, який, на перший погляд, її не втомлює, але може дратувати інших;

·            Порушеннях уваги. Дитина не має фізіологічної можливості втримати увагу, щоби завершити розпочату справу. У цьому випадку говорити дитині зібратися й зосередитися – некоректно. Це те саме, що сказати “просто придивися” людині з порушенням зору;

·            Емоційній недорозвиненості (імпульсивності). Це вирішальний чинник у встановленні діагнозу й та риса, за яку найбільше засуджують людей із ГРДУ, адже вона обумовлює те, що вони можуть діяти без свідомого контролю під впливом обставин чи емоцій.

Як учителю працювати з гіперактивною дитиною

Насамперед, дорослим варто розібратися з особливостями діагнозу та зрозуміти, які процеси відбуваються в мозку дитини зі СДУГ, щоби чітко відрізняти особистість дитини від її поведінки та працювати з нею без зайвого емоційного навантаження. Обов’язково треба пам’ятати про підтримку та вчасне відновлення власного емоційного ресурсу, від якого залежатиме успіх комунікації із дитиною та дитячим колективом загалом.

Як свідчить практика, критика та покарання в роботі з гіперактивними дітьми не лише не приносять користі, але й можуть призводити до негативних наслідків у довготривалій перспективі. Тож учителям потрібно змінити своє ставлення до такого учня. Як і для більшості інших емоційно-психологічних порушень, тут немає “чарівної таблетки” та чіткого алгоритму дій, оскільки кожен випадок – індивідуальний. Проте є загальні принципи роботи з дітьми, які мають гіперактивний розлад.

Практики й рекомендації

Практики, про які йдеться в цьому розділі, застосовуються не лише для дітей з ООП, але й показують ефективність у роботі з дитячим колективом загалом, особливо молодшого шкільного віку.

Під час уроку рекомендується дотримуватися таких принципів:

1.         Перед початком основної частини уроку повідомте про план його проведення, за яким порядком відбуватиметься заняття, що за чим йтиме, які результати очікується досягти.

2.         На початку заняття нагадайте теми, які вже вивчалися й на основі яких буде розглядатися нова інформація.

3.         Нагадайте про правила поведінки на уроці. Й обов’язково перепитайте, чи всі зрозуміли та запам’ятали ці правила. Важливо, аби гіперактивна дитина на цьому етапі вже була включена в процес та “чула” вчителя.

4.         Будьте прогнозованим/-ою. Дитині зі СДУГ важливо відчувати себе в безпеці та розуміти, які наслідки матиме її діяльність чи бездіяльність, коли й за що її можуть хвалити чи критикувати. Якщо на уроці трапляється несподівана реакція вчителя, дитина відчуває розгубленість та різке зниження зацікавлення й уваги.

5.         Тримати увагу такої дитини можна частими запитаннями та короткими завданнями, спрямованими на корекцію її поведінки в моменті (“це зрозуміло?”, “як ми це можемо зробити?”).

6.         До початку уроку зазначте, які саме матеріали та предмети будуть потрібні та зверніть увагу учнів, щоб усі (в тому числі й дитина з ООП) ретельно підготувалися (“підручник, зошит, ручка, олівець – підніміть руку, у кого вже все лежить на парті”, “подивись, чого в тебе не вистачає”).

7.         Зверніть увагу дитини на те, як вона може отримати допомогу вчителя чи асистента педагога (підняти руку, картку, кивнути головою, зробити щось дозволене під час уроку, щоби не відволікати решту класу).

8.         Тримати увагу дитини також можна, ставлячи послідовні запитання з обговорюваної теми та додатково акцентуючи на ключових моментах.

9.         Оскільки гіперактивній дитині складно зосереджуватися на завданнях, можна розбивати їх на менші частини, це допоможе рідше відволікатися, оскільки результат від виконання кожної буде швидшим і мотивуватиме до наступних дій.

10.     Введіть для всього класу систему зрозумілих умовних знаків. Наприклад, вмикати та вимикати світло, якщо під час заняття стає надто шумно, або хлопати в долоні тощо.

11.     Дитині з гіперактивним розладом також рекомендується активно працювати із зошитом – підкреслювати, використовувати ручки та олівці різних кольорів. Це додатково впливає на формування навичок концентрації уваги – дитина починає розуміти структуру та взаємозв’язки тем і занять.

Більше інформації за посиланням